Красиловська Любов, сестри Хірковські

Любов Красиловська Народилася у 1921 році у Звенигородці Черкаської області. Тато – кравець, ветеран Першої світової та громадянської воєн. Мав трофічні язви на ногах через участь в бойових діях. Під час голоду 1921 року – подали машинку для шиття. Мати працювала в господарстві інших людей. Любов мала двох менших братів. Навчалися в єврейській школі – вона була в місті до 1939 року. Школа стала російською та українською. У Тульчині стала викладачем літератури. Працювала вчителькою в селах Княжому та Кобеляках. Окупація Звенигородки наприкінці липня 1941 року. Створення гетто на вулиці Комінтерну та ще двох вулицях. Створення «єврейської управи». Туди приходили німці та поліцаї – брали на «роботу». Батька та один взяли та вбили. Мати вбили в листопаді. 1941 року. Зробив то поліцай Кисленко. Перед тим бив її та знущався. Поховання матері на єврейському кладовищі. Доля кладовища – було розбито під час окупації. 1 травня 1942 року – єврейську молодь зібрали «на роботу» та погнали до табору в селі Неморож. Євреї носили «жовті лати». Обмеження прав. Примусова праця. Табір охороняли німці та поліцаї. Працювали побудові дороги. Потім частину людей з Любов’ю перегнали у село Смільчанці. Там також жили в конюшні до грудня. Взимку до іншого села та поселили в клуб, який не опалювався. Спали на підлозі на соломі. Годували два рази в день слабким супом та ерзац-хлібом. Селяни допомагали їжею – приходили до табору та давали їжу, домовляючись з поліцаями. В травні-серпні 1943 року - нову до Неморожі працювати на дорогах. 23 серпня 1943 року повели на розстріл. Частина змогла втекти. Любов втікали з дівчиною Раєю. Дійшли до хутору Козачани. Переховування в родини Сокур (Кіндрат та Ярина) до приходу 13 березня 1944 році РККА. Опис побуту роботи в таборі. Переслідування поліцаї та німців. Подробиці останніх днів перед розстрілом 23 серпня 1943 року та втечі. Розповідь про шлях місця, де жили Сокури. Ночівля в одної родини. Перебування в селі Тарасівка. Спроба рухатися до лінії фронту. Страх перед поліцаями в селі Ольшани, де Раю могли знати. Порада селянина йти до безпечного місця в селі Княжому, де я Любов працювала до війни. Там її знали. Вихід звідти. «Козаки» на станції – попередження селян не мати з ними справ. В травні 1944 року повернулася до Звенигородки. Працювала в школі. Не було одягу. Отримали американський одяг – допомога. Працювала в Кобеляках. Праця в Узбекистані в колгоспі Будьонного вчителькою. Повернення в Україну та подальша праця вчителькою до січня 1994 року. Сестри Хірковські Одна з них розповідає. Були разом з Любов’ю в одному з таборів. Одна з них 1924 року народження. Було ще дві сестри. Батько працював на заводі, мати домогосподарка. Навчання в школі. Невдала спроба евакуації. Створення гетто та «єврейської управи». Направлення на роботи – прання та прибирання в німецькому госпіталі. Побут в гетто. Опис «акції». Життя та побут в таборі. Праця на дорозі. Переведення у Смільчанці. Розстріл 23 серпня 1943 року. Переховування по різним селам. Друга сестра? Опис «акції». Праця на дорозі. Умови перебування в таборі. Важко було вибратися в село за продуктами. Співання табірної пісні про поліцая, який не давав євреям ходити до селян брати їжу. Спроба піти до партизанського загону. Заборона від родини та перекладачки в таборі, бо розстріляли б за це багато євреїв з табору. З яких місцевостей були євреї. Побут – співання пісень. Розстріл євреїв у Холодному яру. Використання одягу вбитих євреїв. Газваген та вбивства євреїв. Вбивства єврейських дітей, які були в тюрмах. Участь поліцейських у злочинах проти євреїв. Окремі біографії колаборантів. Спогади про переховування – допомога старости села Боярка. Праця в селах – збір урожаю коноплі. Арешт. Звільнення по дорозі партизанами на Вінниччині. Прихід РККА. Підозра, що вона німецька шпигунка. Життя в Броварах.

Красиловська Любов - 1921, Хирковська ?- 1924