Сеплярська Євгенія

В травні 1942 року прийшла РСЧА. Поліція та адміністрація втекли, але потім знову повернулися. Мала в селі Лозова город та картоплю для посадки. Допомагали люди. Працювала з селянками на землі. Молодь з села почали депортувати до Німеччини. Сину було 15 років. Боялася, що його також вивезуть на роботу. Щоб цього уникнути його ногу обварили кип’ятком. Потім були інші спроби, але поліцейські дали змогу втекти. Загалом чотири разу хотіли депортувати до райху. Сина в серпні 1943 року мобілізували у РСЧА. Воював, був поранений. Жив після війни в Ленінграді. Після звільнення Харкова прийшла назад до дому та боролися за свою квартиру, яку зайняли під час окупації. Описує терор польової жандармерії або ГФП армії щодо військовополонених та цивільних чоловіків. Укривала пораненого солдата РСЧА, уродженця Карачаєво-Черкесії. Приходили поліцаї за ним. Потім він пішов. Потрапив до табору військовополонених на Сахновщині, а потім до табору Франції. Зустрічалися з ним після війни на Кавказі. Чоловік, його брат з невісткою та двома дітьми загинули в Дробицькому Яру. Про початок окупації в Харкові. В перші дні німці ходили по домам та грабували меблі, одяг, цінні речі. Забирали собі, відправляли в Німеччину. Бачила повішених на балконах. Євреїв змушували «могендовид» на одяг. Вбивства в гетто. Вивозили людей до Дробицького Яру по 2-3 бараки. Комендант дав наказ доктору Гуревич, який був призначений «головою єврейської громади», що їх будуть виселити в Пирятин Полтавською, бо в них немає чим годувати. Була машина, куди люди здавали речі без розписок. Вона зрозуміла, що це буде вбивство., а не переселення. 31 грудня 1941 року була черга бараку, де був брат. Вона перевела брата до свого бараку. 1 січня 1942 року вивозів на розстріли не було – німці та поліцаї святкували новий рік. Більше в охороні було поліцаїв. Сама розстрілів не бачила, а жінка яка її зустріла, сказала, «німці розстрілюють євреїв». За спробу вийти з бараку під час комендантської години розстрілювали одразу. За чутками ,які вона почула після війни, у Дробицькому Яру також розстріляли неєвреїв – «залізничників з Люботина». Коли була в Харкові, бачила чоловіка з бараку гетто біля Сумського ринку. В гетто пробиралися підлітки (хлопчики та дівчатка) та нападали на єврейських жінок. Зривали з них цінний одяг, шарфи. Вона скаржилася коменданту. Це не допомогло. Дозволяли далі грабувати євреїв. Два рази виходила з гетто та ходила по місту. Ночувала в двірника та одної жінки. Квартиру вдалося повернути назад тільки після приходу сина до Харкова.

Сеплярська Євгенія - 1901?