Цельнер (Хаіт) Анна, Ефим Цельнер

Анна Цельнер (Хаіт): Народилася в Проскурові. Коли було 10 років померла мама. Вихованням займалася бабуся та дідусь. 22 червня зустріла закінченням школи (цієї ночі бу випускний вечір). Евакуюватися не змогли через хвороби дідуся та бабусі. Пам’ятаю прибуття німців влітку 1941 року на мотоциклах. Через два дні було зібрання євреїв – вибрали старосту. Забрали та закрили молодь. Їх планували розстріляти, але це зупинив німецький комендант. Був середнього віку. Приїхав на кладовище та зупинив «акцію». Було створено гетто. Примусова праця. 12 вересня 1942 року (ніч на Рош ха-Шана) о 5 ранку українська поліція оточила гетто та почали виганяти євреїв. Репондентка втекла та сховалася у жінки на ім’я Люся - на горищі будинку. Після виселення мешканців гетто туди зайшли два поліцейські. Один з Анатолій Грузицький (на той час живу Венесуелі) почав питати Люсю про Анна, але шукав. Після того пішла до знайомої на прізвище Чорнобай, де побула два тижні. Були відмови в переховуванні. Повернулася до Проскурова. Жила в гетто жовтні-листопаді 1942 року. Втекла з декількома хлопцями та дівчатами. Далі переховувалася в погребі декілька днів. Переховувалися в одного селянина. Ходження по різних селах з ціллю врятуватися. Побутова життя в селах. Переховування в одної жінки на ім’я Варвара біля Чорного Острова. Новий досвід – навчання прядіння. Балансування на межі – небезпека зради. Після війни цю жінку Анна приютила себе. Померла наприкінці 1970-х. 6 березня 1944 року прийшла РСЧА, але ще 3 тижні Варвара не випускала Анну, бо боялася, що можуть вбити. З часом пішла до Чорного Острова і міліцію. Перерахування родичів, які загинули. Шлюб після війни. Доля дітей та онуків в післявоєнний період. У 1985 року до Анни приходили представники влади та запросили на мітинг, вимогою якого було звернення до влади Венесуели з вимогою видати поліцая, який вбивав євреїв у Проскурові. Далі запис розмови з Віктором Дмитровичем (прізвище не вказано) , праведник народів світу. Він розповідає про жінку, яка рятувала євреїв в роки нацистської окупації, але боялася про це розказувати у 1990-ті. Віктор Цельнер: народився на Поділлі. Закінчив єврейську школу. Був у 1940 році призваний до РСЧА. Служиву Самарканді. Захворів та повернувся додому. Після нападу Німеччини на СРСР ходив у воєнкомат, але його не мобілізували – залишився на окупованій території. Був переселений до гетто в Проскурові навесні 1942 року. Поселилася до будинків вже вбитих євреїв. Описую зі слів інших убивства осені 1941 року. Описує «акцію» 30 листопада 1942 року.

Цельнер (Хаіт) Анна - 1924. Ефим Цельнер - початок 1920-х